з гемороєм, проводиться висічення слизової оболонки у вигляді пелюсток за типом гемороїдектомії. ПАРАПРОКТИТИ Парапроктит - запалення навколопрямокишкової клітковини — є вельми поширеним захворюванням прямої кишки. У структурі проктологічних захворювань він займає четверте місце після геморою, анальних тріщин, коліту. Парапроктит частіше зустрічається у осіб чоловічої статі. Збудником являють собою доброякісні новоутворення, які найчастіше перероджуються в рак (через п'ять - десять років після їх утворення). Розростання поліпів значно уповільнює моторику кишечника, що може призвести до його непрохідності. Найчастіше утворення тонкої кишки накопичуються осмотично активні неперетравлені нутрієнти. За градієнтом концентрації виходить вода в просвіт кишки, збільшується маса рідкого хімусу, внаслідок чого виникає

у 2—3 % хворих. Вона характеризується вираженим

пінистих, водянистих, рясних випорожнень без патологічних домішок, від 3 до 5 разів на добу, частіше в другій половині дня. Оскільки при тонко- кишковій діареї

ред. код] Клінічні ознаки[ред.

код] Захворювання товстої кишки людини[ред. найчастіше (у 40—45 % хворих). Пацієнти скаржаться на помірні, а іноді антибактеріальні препарати; препарати, які стимулюють імунітет; вітаміни та їх аналоги (в/в крапельно, в/м); мікроклізми з каротоліном або ротоканом, або рекутаном, або колларголом; антигістамінні препарати Хвороба Крона у фазі загострення, перебіг тяжкого ступеня важкості: дієтичне харчування № 4, 4б; повинна проводитися за консультації хірургів. Повинні бути виключені хірургічні ускладнення. Пацієнти переводяться на аліментарне харчування, а за наявності блювоти – на парантеральне харчування, як мінімум на 5-7 днів. з інтрасфінктерними норицями. 1. Розтин нориці в просвіт прямої кишки. Ця операція показана хворим з підслизовими норицевими ходами, а також з крайовими норицями. На зонді, введеному в норицю, розтинають місток тканин між зовнішнім і внутрішнім отворами. Дно рани вискрібають гострою ложечкою, а нависаючі краї шкірної рани висікають так, щоб вона набула клиноподібної форми. 2.Висічення нориці в просвіт прямої кишки (операція Габріеля). Це найбільш часто вживане оперативне втручання у жовчних шляхів (склерозуючий холангіт); ураження слизової рота (афтозний стоматит, глосит, гінгівіт); анемічний синдром (залізодефіцитна анемія); синдром ендотоксемії (лихоманка, тахікардія, пришвидшення ШОЕ) ІІ Лабораторні Заг. яким патологічним процесом і анатомічними змінами, а з'являються з причини психоемоційної напруги, внаслідок якого виникають проблеми з передачею сигналів головного мозку кишечнику. Читай: Нервове виснаження: симптоми і лікування Це розлад частіше буває у жінок 30-40 років, але може починатися і раніше (лікарі виділяють період 24-41 року). Синдром подразненого кишечника дуже рідко буває у літніх людей, тому в першу чергу при подібних симптомах необхідно виключити інші власне бактеріологічне дослідження калу (тричі, до проведення інвазивних досліджень, оскільки очисні процедури перед ними будуть знижувати ймовірність позитивних результатів), зіскрібів слизової, серологічні та гістологічні дослідження, іригоскопію, колоноскопію. Ускладнення: токсичний мегаколон, перфорація, кровотеча, кишкова непрохідність, гіпоальбумінемія. Установлюючи діагноз, необхідно відкинути дивертикульоз, поліпоз і пухлини товстої кишки, доліхосигму (подовження кишки) і мегаколон (дилатацію кишки). Оскільки зміни в На сьогодні рекомендують призначення пробіотиків — на основі, в першу чергу, Bifidobacterium infantis, також Lactobacillus rhamnosus plantarum, сумішей лактобактерій, біфідобактерій та захворювання. Патогенез Ведуче місце в патогенезі хвороби Крона займають аутоімунні механізми. При цьому в організмі появляються антитіла (імуноглобуліни класу G) до епітелію тонкої і товстої кишки і сенсибілізовані до антигенів з слизової оболонки товстої кишки лімфоцитів, зниження рівня як наслідок секреторного імуноглобуліну, в шлунково-кишковому тракті розвивається запальний процес з послідуючим утворенням виразок, некрозів, кишкових кровотеч. Одночасно в результаті аутоімунних механізмів розвиваються позакишкові прояви хвороби. РОБОЧА КЛАСИФІКАЦІЯ роблять для проходження по кишці ректороманоскопа, з'являється характерний біль в животі. Рідше виконують колоноскопію. Для діагностики синдрому створили діагностичні критерії, які зазнали змін до сьогодні, тому використовують так звані «Римські діагностичні критерії ІІІ редакції»[8](РК ІІІ), які включають: Разом з тим рекомендують використовувати так звані «тривожні критерії»: За наявності таких проявів потрібно дуже уважно провести диференційну діагностику синдрому подразненого кишечника від інших причин. (загальний білок та його фракції, електроліти, глюкоза крові, креатинін, білірубін); група крові та резус-фактор – одноразово; копрограма — двічі; повторні посіви калу на патогенну мікрофлору та яйця глист (для виключення інфекційної або паразитарної природи); рази частіше, аніж серед подружжя. Такі дослідження не можуть, однак, розрізняти вплив генетичних і загальних факторів довкілля. Деякі дослідження у однояйцевих близнюкових парах показали, що існує генетична передача синдрому,[1] однак інші дослідження це заперечили. Вони показали високий рівень впливу факторів довкілля і дуже малий вплив генетичної передачі.[2] Є обґрунтовані припущення, що на формування синдрому